Правила конструювання анкети.

Анкета складається із декількох частин, які в своїй сукупності утворюють систему питань, що дозволяє отримати інформацію, необхідну для прийняття рішень із досліджуваної проблеми.

На першому місці в анкеті завжди вступна частина (преамбула, “шапочка”), в якій вказуються:

Ø Хто проводить опитування;

Ø З якою метою проводиться опитування;

Ø Інструкція заповнення анкети.

Вступна частина відіграє винятково важливу роль, формує установку респондента на заповнення, його настрій, що безпосередньо впливає на отримання достовірної інформації.

За вступною частиною, як правило, даються контактні запитання. Їх призначення – зацікавити респондента, полегшити процес «входження» в роботу. Питання повинні бути прості в своїх формулюваннях. Таких питань не повинно бути надто багато, оскільки вони ускладнюватимуть анкету.

Після контактних пропонуються основні питання, зміст яких повністю визначається метою та завданнями дослідження.

Завершують блок основних питань завершальні питання,функція яких полягає у знятті психологічної напруги у респондента, дають йому можливість відчути, що зроблена велика і необхідна робота.

На останньому місці в анкеті, як правило, стоїть паспортичка, або соціально-демографічний блок в який частіше всього включають питання, що розкривають: стать, вік, професію, освіту, соціальний статус, сімейне положення тощо.

Щодо кількості запитань, то вона повинна бути в межах розумного.

Практика соціологічних досліджень показує, що час заповнення анкети повинен тривати до 45-55 хв.

Класифікація питань.

За формою питання бувають:

Ø Закриті(пропонуються варіанти відповідей);

Ø Відкриті(немає варіантів відповідей);

Ø Напівзакриті(змішані).

Закриті питання в свою чергу поділяються на:

Ø Альтернативні(пропонується вибір тільки одного варіанта відповіді);

Ø Питання-меню(це таке питання, в якому респонденту пропонується набір відповідей з правом вибору декількох);

Дуже часто в анкетах можна спостерігати чергування прямих і непрямих питань.

Пряме питання – це питання, яке дозволяє отримати безпосередню інформацію від респондента(Форма: «Чи задоволені Ви своєю працею?»).

Непрямі питання – це такі питання, які дозволяють отримати необхідну інформацію не безпосередньо, а шляхом серії питань.(Форма: «Прийнято вважати, що… А як Ви думаєте?»).

За функціональним призначенням питання бувають:

Ø Питання-фільтри (використовуються тоді, коли соціолог сумнівається в компетентності респондента.)

Ø Контрольні запитання(дозволяє соціологу визначити правдивість, щирість відповідей респондента). Воно, як правило, складається із двох запитань: основного і контрольного.



На відміну від контактних запитань буферні запитання мають на меті пом’якшити взаємовплив основних запитань. Потреба в них особливо важлива тоді, коли потрібно перейти від одного напрямку теми до іншого, або знизити ефект монотонності питань, що присвячені одній темі.

Крім того, найчастіше в соціологічних дослідженнях застосовуються шкальні запитання(варіанти відповідей даються у вигляді шкали) та питання малюнки(варіанти відповідей даються у вигляді малюнків).

Наступним видом запитань, що відрізняються по формі, є табличні запитання, які складаються із декількох простих запитань, кожен з яких має однотипну шкалу. Табличне складання питання дозволяє зробити анкету більш компактною, зручною для застосування.

3.3 Аналіз і обробка соціологічної інформації

В емпіричній соціології нагромаджено немало статистичних процедур, за допомогою яких розрізнені дані, що містяться в окремих анкетах чи інших матеріалах соціологічних досліджень, адаптують для узагальнення, опису, аналізу, наукової інтерпретації. За результатами узагальнень складають певні висновки, вирішуючи завдання, поставлені у дослідженні. Внаслідок цих процедур з'являється реальна змога з'ясувати тенденції у досліджуваних процесах, явищах, виробити прогнози і практичні рекомендації, що відкривають вихід соціальної інформації у соціальну практику. Найчастіше статистичні методи аналізу соціальної інформації використовують для:

— опису інформації та обчислення узагальнюючих параметрів (одновимірна статистика);

— виміру зв'язку між окремими ознаками, отриманими у відповідях на різні запитання анкети, якщо як метод збору даних застосовувалося опитування, або контент-аналіз текстів ЗМІ, якщо використовувався метод аналізу документів (двовимірна статистика);

— проведення складних математичних процедур, які дають змогу проаналізувати водночас кілька взаємопов'язаних ознак (багатовимірна статистика).

Застосування методів математичної статистики забезпечує:

— стислий опис первинної соціологічної інформації, обчислення одновимірних розподілів, наочне уявлення її у вигляді таблиць, графіків, діаграм;



— обчислення зв'язків між ознаками досліджуваного суспільного явища, оцінку їх за допомогою статистичних коефіцієнтів зв'язку, застосування кореляційного, регресійного аналізу тощо;

— встановлення латентних (прихованих) факторів, які визначають взаємозв'язки всередині групи, ознак досліджуваного явища (факторний, латентно-структурний аналіз);

— класифікацію ознак та об'єктів, побудову типологій (кластерний аналіз, дискримінантний аналіз, факторний аналіз);

— перевірку (підтвердження чи спростування) вихідних гіпотез дослідження, формулювання нових проблем;

— вироблення коротко- і довгострокових прогнозів щодо функціонування та розвитку певного суспільного явища.

Використання методів математичної статистики передбачає певний набір попередніх процедур, до яких належать: підготовка анкети, іншого первинного матеріалу до обробки, яка може здійснюватися вручну чи автоматизовано; вибір рівня майбутнього аналізу (описовий чи пояснювальний); вибір конкретних статистичних процедур для обробки інформації.

В емпіричному дослідженні соціолог вивчає певну множину об'єктів, наприклад, колектив працівників підприємства. Кожному елементу множини притаманні певні властивості (ознаки), скажімо, стать, вік, задоволеність умовами праці. Кожний об'єкт має певне значення за кожною ознакою. Так, працівник має одне з двох можливих значень ознаки «стать» (чоловіча або жіноча), одне з трьох можливих значень ознаки «задоволеність умовами праці» (задоволений, не зовсім задоволений, зовсім незадоволений), певне значення ознаки «вік» (число повних років від 18 до 80) та ін.

Як правило, для спрощення обробки всі значення ознак кодують числами, тому дані для обробки становлять прямокутну таблицю (матрицю) чисел. Кожний рядок цієї таблиці відповідає одному об'єкту, а кожний стовпчик — певній ознаці. На перетині певного рядка та стовпчика цієї таблиці знаходиться значення певної ознаки певного об'єкта.

Щоб первинні дані можна було використовувати для змістового аналізу і висновків, вони повинні бути незалежно упорядковані та опрацьовані. З цією метою застосовують спеціальні статистичні методи — групування, обчислення узагальнюючих параметрів та коефіцієнтів, кореляційний, кластерний, факторний аналізи та ін. Незалежно від методу аналізу, опрацювання даних починають з попереднього впорядкування інформації, здебільшого за допомогою статистичного групування та побудови статистичних таблиць.

Структуру сукупності об'єктів з точки зору однієї виокремленої ознаки доцільно вивчати за таблицею, в якій для кожного з можливих значень ознаки зафіксовано, скільки разів зустрічаються в сукупності об'єкти, що мають відповідне значення. Таку таблицю називають таблицею одновимірного розподілу, одновимірною таблицею, варіаційним рядом. Наприклад, для ознаки «задоволеність умовами праці» одновимірна таблиця може мати такий вигляд:

Таблиця 1

Ознака: «Задоволеність умовами праці»

Кількість об'єктів — 357. Для 348 об'єктів (що становить 97,48% від загальної сукупності) відоме значення ознаки «задоволеність умовами праці». Для інших об'єктів сукупності (в даному разі їх 9) значення цієї ознаки невідоме (наприклад, інформація зібрана методом опитування, і деякі працівники підприємства не захотіли відповідати на поставлене питання). Аналіз таблиці свідчить, що задоволених умовами праці — 45 (12,60% від загальної сукупності та 12,93% від кількості працівників, які відповіли на поставлене запитання). Переважна більшість працівників повністю або частково не задоволена умовами праці.

Тема
1. Життєві плани студентів групи.
2. Відношення студентів до міжконфесійних проблем.*
3. Громадська думка студентської молоді про передвиборчу агітацію.
4. Чи потрібна в Україні професійна армія.*
5. Відношення студентів до міжнаціональних шлюбів.
6. Транспортні проблеми нашого міста.
7. Молодь і шкідливі звички.
8. Корупція в оцінці студентської молоді.
9. Староста нашої групи.
10. Реклама в засобах масової інформації в оцінці студентської молоді.
11. Чому молодь виїжджає за кордон в пошуках праці.
12. Діяльність Верховної Ради України в оцінці громадської думки.
13. Можливості змістовного проведення вільного часу в оцінці студентів ЛІБС УБС НБУ
14. Гуртожиток в оцінці студентів.
15. Найцікавіша кафедра ЛІБС УБС НБУ.
16. Релігійна свідомість молоді ЛІБС УБС НБУ*
17. Сучасний викладач у розумінні студентів ЛІБС УБС НБУ**
18. Державність української мови.
19. Доцільність проведення чемпіонату Європи з футболу „Євро 2012”.
20. Якість навчання студентів в оцінці самих студентів
21. Культурний розвиток студентської молоді
22. Одвічна проблема батьків і дітей. В чому причина?**
23. СНІД – проблема століття.
24. Засоби зв’язку у житті сучасної молоді.
25. «12 канал» Львівського телебачення – рівень престижності.
26. Соціально-психологічний клімат нашої групи.
27. Взаємодопомога та вихованість студентів ЛІБС
28. «Інтернет чи бібліотека» - де перевага?
29. Дослідження ринку автомобілів:переваги та недоліки**
30. Джерела інформації для студентів.
31. Спорт у Вашому житті.
32. Медичне обслуговування в Україні.
33. Чи є Україна демократичню країною.
34. Україна і проблеми євроінтеграції.
35. Гендерна політика в Україні.
36. Книга, театральна вистава, кіно у житті сучасної молоді.

Теми соціологічних досліджень

* для 3-ох студентів; ** для 2-ох студентів.


Список використаної літератури

1. Сурмин Ю.П., Туленков Н.В.Методология и методы социологических исследований: Учеб.пособие. – К.: МАУП, 2000. – 304с.

2. Черниш Н.Й. Соціологія: курс лекцій. 2-е вид. Львів, 1998р.

3. Нестуля О.О. Соціологія: практикум. Модульний варіант: навчюпосіб(для студ.вищ.навч.закл.)/О.О.Нестуля, С.І.Нестуля, С.ЖсВерезомська – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 272с.

4. Барвінський а.о. Соціологія. Курс лекцій для студентів вищих начальних закладів. – К.: Цент навчальної літератури, 2005. – 328с.

5. Соціологія. Навч.посібник. Курс лекцій. /За ред. В.М.Пічі. Друге видання, виправлене і доповнене. Львів: „Новий світ-2000”, 2002. – с.312.

6. Соціологія. Підручник. / За ред. В.Г.Городяненка. Друге видання, виправлене і доповнене.К.: „Академія”, 2003. – 560с.

7. Сірий Є.В. Соціологія:загальна теорія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії. /Навч.посібник. – К.: Атіка, 2004. – 480с.

8. Соціологія. Підручник. / За ред. В.Г.Городяненка. Друге видання, виправлене і доповнене.К.: „Академія”, 2003. – 560с.

9. Соціологія:терміни, поняття, персоналії. Навч. словник-довідник. Укладачі: В.М.Пічі. –К.:”Каравела”, Львів: „Новий всіт – 2000”, 2002. -480с.

10. Юрій М.Ф. Соціологія. – К.:Дакор, 2004. – 522с.

11. Ж-л: „Соціологія: теорія, методи, маркетинг.”

12. www.analitik.org.ua

13. http://meta.ua/

14. http://www.uceps.org/ukr/index.php



7696003792403259.html
7696062502061820.html
    PR.RU™